У грудні 2013 року Львівський обласний осередок ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ» розпочав роботу над створенням 24 мультиплікаційних фільмів з тифлокоментарем (аудіодискрипцією) для незрячих малюків.
Робота над адаптацією мультиків триває в рамках інноваційного для України проекту під назвою «Мультфільм для незрячих», підтриманого БФ «Розвиток України».
Мультиплікаційний фільм – це маленька повчальна історія, як правило, з добрим кінцем. Ми почали створювати цей проект, тому що нечесно бути на місці маленької незрячої дитини. Уявіть своє дитинство без мультиків, без футболу, без санчат, без лиж і ковзанів, без роликів, без велосипеда. Таке дитинство нецікаве. Власне, ми задумалися над тим, чому дитина, яка не бачить, має бути обмежена в тих земних радощах, які доступні для зрячих дітей. Так і народилися ці мультиплікаційні фільми. Мета дуже проста – зробити їх доступними для дітей, які не бачать. З іншого боку, цей мультик несе повчальну місію: дитина починає розуміти, хто є добрим, а хто є поганим героєм. І розуміє вона це не тільки з сюжету мультика, а і завдяки тому, як Олександра Бонковська інтуїтивно цей мультфільм озвучить, наскільки вона своїм голосом, емоціями додасть героям доброти або злості»,— розповідає виконавчий директор Львівського обласного осередку ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ.
Після перегляду мультфільму «Козлик і його горе», незрячі дітки, учні Львівської спецшколи-інтернату № 100 Остап Нестеровський і Марічка Сидорук детально розповіли про героїв казки, переповіли сюжет. «Ослик приїхав до Козлика на самокаті. Він надув велику червону кульку і подарував її Козлику. Козлик намалював очка, носик і ротик, підкидував кульку вгору. Кулька вилетіла на вулицю. Козлик почав бавитися кулькою на вулиці, та випадково забув, що в нього на голові є ріжки. Він проколов кульку і почав плакати. Позбирав клаптики кульки в торбинку і гірко заплакав. Коли він плакав, сльози котилися прямо в торбу. Наплакав цілий мішок горя»,— переказують події мультфільму незрячі дітки.
Моя робота полягала в тому, що мені треба було, по-перше, вибрати український мультфільм, який би надавався до пояснення. Адже є мультфільми, де дуже швидко розвивається сюжет і нема достатньо пауз між прямою мовою персонажів, які можна було б використати для пояснення і коментування. Тому ми почали з фільмів 70-80-х років. Я писала коментарі такого розміру, щоб їх можна було помістити поміж репліками персонажів. Вибирали мультфільми з гарною музичною палітрою. У 70-80-х роках молодий композитор Мирослав Скорик писав музику до мультфільмів, і ця музика така кольорова, дає стільки барв, що це дуже допомагає емоційно сприймати той чи інший мультфільм. Ми вчимося в процесі, бо не маємо зразків для наслідування. Найбільшим індикатором є реакція дитини: якщо вони все розуміють, то емоційно реагують, сміються, переповідають сюжет. Для нас це означає, що ми рухаємося у правильному напрямку.
— Олександра Бонковська, народна артистка України, актриса Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької, автор тифлокоментарів до серії мультиплікаційних фільмів, диктор за кадром
Станом на 1 червня 2014 року, учасники проекту виготовили 12 мультиплікаційних фільмів з тифлокоментарем (аудіодискрипцією) – спеціальним закадровим коментарем диктора, який допомагає незрячим дітям зрозуміти сюжет і розпізнати його героїв:
1. «Як їжачок шубку міняв»
2. «Про всіх на світі»
3. «Як песик і кошеня мили підлогу»
4. «Грицькові книжки»
5. «Чарівні окуляри»
6. «Ведмедик і той, що живе у річці»
7. «Дівчинка і зайці» (версія 1)
8. «Дівчинка і зайці» (версія 2)
9. «Козлик і його горе»
10. «Казка про жадібність»
11. «Козлик і ослик»
12. «Некмітливий горобець»
Тестування, яке відбулось 27 травня 2014 року у Львівській спеціальній школі-інтернаті № 100, довело, що мультиплікація приваблива, цікава та дуже затребувана незрячими дітьми попри їхню сліпоту. Дитина, яка не бачить, жадібно прагне тієї ж атракції, що й її здорові однолітки: дивитися мультики та художні фільми, їздити на велосипеді, кататися на санчатах і т.д. Отож, місія дорослих – допомогти малечі у цьому.
Над створенням мультиплікації з тифлокоментарем (аудіодискрипцією) в межах проекту з БФ «Розвиток України» працюють кілька фахівців, розподілених на дві творчі групи (автор тифлокоментаря – консультант – диктор – звукооператор):
1) Бонковська Олександра – народна артистка України, актриса Національного академічного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької (автор тифлокоментарів до серії мультиплікаційних фільмів, диктор за кадром);
2) Саєнко Юрій – композитор, завідувач музичним відділом Першого українського театру для дітей та юнацтва (звукооператор, монтує начитаний текст на відеоряд мультиплікаційного фільму);
3) Іщенко Олена – завідувач відділом міжнародних культурних зв’язків Державної агенції промоції культури України Міністерства культури України (автор тифлокоментарів до серії мультиплікаційних фільмів);
4) Шманенко Євген – brend-voice, диктор музичних радіостанцій України (диктор за кадром, звукооператор, монтує начитаний текст на відеоряд мультика, виготовляє субтитри до мультиплікаційних фільмів з тифлокоментарем);
5) Потимко Оксана – виконавчий директор Львівського обласного осередку ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ», незряча (автор ідеї та керівник проекту, консультант).
Адаптація запланованих 24-х мультиків триватиме до кінця 2014 року. Після завершення проекту з БФ «Розвиток України», обидві творчі групи мають намір продовжити роботу над створенням нових мультиплікаційних, а також художніх фільмів з тифлокоментарем для незрячих глядачів.
Мультфільми з тифлокоментарем (аудіодискрипцією) можна переглянути на веб-сторінці www.openlife.lviv.ua.
Контактна особа: Оксана Потимко, тел. 097 244 06 84.
Повний текст на сайті Львівської міської ради: http://city-adm.lviv.ua/portal-news/society/social-sphere/218006-ukrainski-nezriachi-maliuky-vidteper-mozhut-dyvytysia-multyplikatsiini-filmy
