Одним із елементів очищення влади є запровадження обов’язковості проходження процедури перевірки осіб, які займають посади в органах державної влади та органах міс-цевого самоврядування, а також осіб, які претендують на зайняття відповідних посад, зок-рема, шляхом фінансового контролю за майновим станом публічних службовців.

Внаслідок здійснення процедур люстрації в адміністративному судочинстві з’явилася нова категорія спорів, які виникають між органами перевірки та посадовими або службовими особами, щодо яких здійснювалася така перевірка, з приводу висновків про результати перевірки.
У зв’язку з цим Вищим адміністративним судом України в липні цього року було зроблено аналіз практики застосування адміністративними судами окре-мих положень Закону України «Про очищення влади».
Вивчення судової практики виявило різні підходи судів до вирішення пи-тань щодо: визначення критеріїв здійснення очищення влади (люстрації), пов’язаних із висновками про результати перевірки; співвідношення антикорупційного та люстраційного законодавства щодо юридичних наслідків, які наступають за результатами перевірки; дотримання порядку перевірки.
В чому ж проявилися різні підходи у визначенні критеріїв здійснення очи-щення влади (люстрації), пов’язаних із висновками про результати перевірки?
Аналізом було виявлено, що при застосуванні положень люстраційного зако-нодавства, окремі суди роблять висновки, що результати перевірки, якою встановлена невідповідність відомостей щодо наявності майна, вказаного у декларації, та підготовлена на його підставі довідка, є безумовною підставою для звільнення посадової особи з посади за вказаним Законом.
Водночас переважаючою є позиція, згідно з якою недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних забо-рон, повинна встановлюватись в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке нале-жить особі.
Тобто, Вищий адміністративний суд висловив позицію, що саме по собі непо-вне декларування наявного у особи майна не може бути підставою для застосування Зако-ну «Про очищення влади» в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.
Таким чином, на думку Вищого адміністративного суду, сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявле-них органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов’язкових умов, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених Законом, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.
В чому проявилися різні підходи співвідношення антикорупційного та люстраційного законодавства щодо юридичних наслідків, які наступають за резуль-татами перевірки?
За результатом вивчення судової практики встановлено, що суди по-різному оці-нюють значення висновку про результати перевірки і його вплив на права позивачів.
Зокрема, як вбачається з судових рішень, якими вирішено спір з приводу правомір-ності висновку про результати перевірки та звільнення з посади, у запереченнях проти позову відповідачі зазначають, що у разі не оскарження висновку наказ про звільнення не можна визнати протиправним.
Як правило, суди не беруть до уваги такі доводи, оскільки чинне законодавст-во України не містить жодних застережень щодо неможливості поновлення на посаді незаконно звільненої особи у зв’язку з не скасуванням висновку, а оскарження тако-го висновку в судовому порядку є правом, а не обов’язком особи.
Вивчення судових рішень показало, що окремі позивачі, обґрунтовуючи протипра-вність відмови відповідачів прийняти декларацію з достовірними відомостями (уточнену), також посилаються на антикорупційне законодавство.
Суди, здебільшого, вважають, що такі твердження є безпідставними з огляду на те, що Законом про очищення влади та іншими нормативними актами не передбачено повто-рне подання достовірних (уточнених) декларацій.
Такий висновок, на думку Вищого адміністративного суду України, заслуго-вує на увагу, оскільки, виявлення лише недостовірних відомостей, зазначених у де-кларації, згідно з люстраційним законодавством не має правових наслідків. Такі фа-кти перебувають у межах регулювання антикорупційного законодавства.
Як показало вивчення судових рішень, органи фіскальної служби під час перевірки відомостей про нерухоме майно не завжди враховують особливості набуття майна у влас-ність. Зокрема, не враховують, що оформлення правовстановлюючих документів на жит-ло, придбане на умовах договору про фінансування будівництва житла, відбувається з моменту повної оплати його вартості у той час, коли оплата може бути розстрочена в часі. Також не враховують правовий режим майна декларанта та членів його сім’ї, доходи чле-нів сім’ї. Наслідком цього є прийняття хибних висновків про фінансову неспроможність особи, стосовно якої здійснюється перевірка.
Під час вирішення питання про декларування транспортних засобів найчастіше ма-ли місце помилки щодо внесення відомостей про транспортні засоби, відчужені на підс-таві доручення на право користування транспортним засобом.
Отже, на думку суду, у декларації слід зазначати усі транспортні засоби де-кларанта. При цьому треба мати на увазі, що транспортні засоби, які відчужені за дорученням, є власністю такої особи. Відповідно інформація про такий транспортний засіб повинна зазначатися в декларації.
В чому ж проявилися різні підходи з дотримання порядку перевірки?
Аналізуючи норми законодавства щодо порядку проведення перевірки , суди роб-лять висновки, що обов’язковою умовою проведення перевірки є відібрання пояснень у особи, що перевіряється, для обов’язкового врахування їх при складанні висновку.
У разі, коли в особи такі пояснення не відбиралися, або ж, коли особа не могла з поважних причин подати письмові зауваження у встановлений строк, суди визна-ють такі дії порушенням права позивача на надання пояснень, що передбачено зако-ном , а висновок вважають передчасним.
Щодо відібрання пояснень під час проведення додаткової перевірки судова практика формується на позиції, згідно з якою на цій стадії орган перевірки зо-бов’язаний відібрати нові пояснення.
Примітка.
З практичних питань застосування люстраційного законодавства чи роз’яснень йо-го положень зацікавлені особи можуть звертатися до партнерів БО «Всеукраїнська коалі-ція з надання правової допомоги».
Нагадаємо, що на сьогодні на Львівщині можна отримати первинну правову допо-могу з роз’яснень люстраційного законодавства, у приймальні Фонду «Право і Демокра-тія», яка розташована за адресою: м. Львів, проїзд Крива Липа, 6.