За словами експертів, кількість бюджетних коштів, витрачених на державні закупівлі, з 2005 року зросла у 10 разів. Разом з тим, зросла і кількість антикорупційних громадських кампаній, проектів і журналістських розслідувань. Держава реагує на це законодавчим звуженням можливостей громадського контролю, а також користується відсутністю реакції на оприлюднені в ЗМІ корупційні випадки. Однак інтерес громадськості до прозорості використання наших податків не втрачається.
Громадські рухи, що мають на меті інформувати суспільство про випадки нечесних тендерів і/або так чи інакше зупиняти спроби «розпилу», «виростають» найчастіше зі сміливих журналістських розслідувань і «живляться» інформацією з «вісника державних закупівель» та інформацією про закупівлі, що вимагає оприлюднювати законодавство.
Один з найвідоміших випадків, що й досі обурює громадськість, це історія так званої «вишки Бойка». Журналістське розслідування більше року тому викрило кричуще зловживання державними коштами, внаслідок якого бюджет втратив орієнтовно 150 млн. дол. Втім, головний фігурант цієї справи досі займає посаду міністра палива і енергетики України. Проте інтерес громадськості до подібного роду історій тільки виріс.
Проблеми та перспективи антикорупційних громадських рухів обговорювали на зустрічі неурядових організацій, зацікавлених в доброчесних державних закупівлях, яка відбулась у Києві 30 жовтня. Участь в обговоренні брали представники Transparency International Україна, Центру протидії корупції, Бюро аналізу політики, Центру політичних студій та аналітики та багатьох інших НУО, а також представники бізнесу, журналісти.
Представники громадського партнерства «За доброчесні державні закупівлі», що налічує близько 60 НУО, журналістів та бізнес-асоціацій, зупинивши «розпил» 3 млрд. грн. і зекономивши державі понад 500 мільйонів, висловлюють занепокоєння з приводу майбутнього партнерства. Їх робота була можливою завдяки доступу до інформації про тендери, але експерти партнерства говорять про те, що вже у 2013 році така діяльність може стати набагато проблемнішою.
І виною цьому є такі законодавчі зміни:
– підняття вартісних порогів в законодавстві про тендери;
– виведення підприємств-монополістів з переліку замовників закупівель (замовники не будуть оприлюднювати весь масив інформації щодо них на державному веб-порталі, а лише річні плани закупівель на власних сайтах)
– виведення закупівель за власні кошти підприємств, які перебувають у державній або комунальній власності або під контролем органів влади з-під дії профільного законодавства.
Отже, головна проблема нестабільного тендерного законодавства – стійке тяжіння до обмеження доступу до інформації про закупівлі, що фактично унеможливлює громадський контроль і створює додатковий простір для зловживань.
"В Україні є два способи швидко поміняти тендерне законодавство", – говорить Олексій Хмара, представник Transparency International. – Перший – це планові зміни, запропоновані урядом України. Обидва останні закони, які пропонувалися урядом, мали негативні наслідки для системи державних закупівель. Але більш за все ми хвилюємося за ініціативи, запропоновані народними депутатами, які надзвичайно важко відслідковувати. Щомісячно у нас з’являється до п'яти проектів законів, що змінюють тендерну систему. Як правило, вони про те, щоб вивести чергову галузь з-під дії Закону. До кого тяжіє той чи інший депутат, таку галузь він і пропонує вивести".
Що робити громадськості?
"Передусім такі коаліції як існуюче партнерство "За доброчесні державні закупівлі" мають розвиватися. Ми зараз бачимо зниження динаміки і перестаємо бути впливовими», – наголошує Олексій Хмара. – Нам потрібні хороші моніторингові кампанії. Ми нашими силами не покриваємо і 5% закупівель України".
Враховуючи всю складність ситуації, активісти все ж виділяють кілька спільних стратегічних цілей:
– Організована протидія подальшому звуженню простору для громадського контролю;
– Створення механізму відслідковування законодавчих ініціатив і реагування на них;
– Проведення кампаній з моніторингу і оцінки державних закупівель;
– Підтримка журналістських розслідувань у сфері державних закупівель;
– Співпраця з бізнесом і медіа;
– Впровадження високих стандартів відкритості органів влади.
"Дуже багато журналістів на місцевому рівні, не зважаючи на спротив як редакції, так і місцевої влади, роблять розслідування про те, за якими цінами здійснюються закупівлі на місцевому рівні… але в чому є позитив – вони показують громадськості, піднімають інтерес суспільства до того, що є порушення у сфері державних закупівель і що це можна контролювати. Показують конкретні приклади конкретних чиновників, які можливо порушують законодавство. Вони вчать громадян, яким чином їх можна контролювати… Зацікавленість, яка пішла останній рік в ЗМІ – це великий позитив. Вони підігрівають інтерес громадян до цієї сфери і більше того – коли громадяни приходять голосувати, вони цю інформацію враховують", – говорить Віктор Таран, директор Центру політичних студій та аналітики.
Громадський Простір вже писав про дослідження випадків зловживання бюджетними коштами, проведеними ЦПСА тут і тут. Оприлюднення подібних фактів та зростання інтересу до цієї теми з боку ЗМІ і громадян експерти відмічають як позитивну тенденцію. Проте питання, коли ж буде належна реакція влади на такі матеріали, досі цікавить громадськість.
Оптимізму додає Дар’я Каленюк, представник UNITER:
"Ми підтримували початок створення партнерства "За доброчесні державні закупівлі", ми зацікавлені в його розвитку, конкретних кроках і діях із захисту інтересів громадян у сфері контролю за державними закупівлями і використанням публічних фінансів".
Отже, якщо у вас є конкретні напрацювання і бачення, що можна було б спільними зусиллями зробити Партнерству у цій ситуації, звертайтеся та пропонуйте.
Джерело – Громадський простір – http://civicua.org/news/view.html?q=1909528
